Пам’яті Героя… Минає час та не минає біль від втрати....
Війна — страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми можемо навчитися миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити «БЕЗ» - практично неможливо.
Сьогодні, 14 жовтня 2025 р., минає річниця загибелі відважного Героя України, гранатометника Сергія Левченка .Річниця гіркої розлуки, вічного жалю і світлої пам'яті. Річниця БЕЗ Сергія! Сьогодні всі, хто знав і пам'ятає , згадують його добрим словом і тихою молитвою.
Народився 24 червня 1990 року в селі Поташ Маньківського району Черкаської області. Ріс веселим, активним хлопчиком, любив спорт.
У 1996 році пішов до 1 класу Потаської школи, де закінчив 9 класів.
Далі - навчався у Маньківській школі.
У 2007 році вступив до Уманського національного аграрного університету на факультет плодовоовочівництва та виноградарства, де здобув освітню ступінь – бакалавра.
Після навчання працював у Маньківському лісництві звальщиком лісу та водієм.
13 червня 2024 року був призваний на службу в Збройні Сили України.
Проходив службу по виконанню військових завдань у військовій частині А0284 гранатометником 1 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону.
14 жовтня 2024 року Сергій Левченко загинув у населеному пункті Товстий Луг, Суджанського району Курської області російської федерації…
Щира вдячність, безмежна шана та вічна пам'ять тобі, Сергію! Пам’ятаємо про тебе, як про людину міцну духом і нескорену, людину, котра віддала своє життя заради нашого мирного майбутнього у вільній та незалежній Україні!
Спочивай з миром! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях!
Низький уклін близьким та рідним воїна!
