Традиції.Свято Андрія-Калита.
Культура українського народу – це його душа, а звичаї, обряди та традиції – чарівні струни, які зворушують серця українців. В звичаях, обрядах, фольклорі відображені моральні цінності, ментальність, історія, життєва мудрість, світовідчуття та світосприймання нашого народу. Чи не найважливішу роль в житті кожного українця відіграють календарні свята та обряди. Серед них найбільш очікуваними є, беззаперечно, зимовий цикл свят, оскільки саме зимові свята передбачають наближення чудес, здійснення найзаповітніших мрій та відчуття чогось зовсім нового та прекрасного.
13 грудня Церква традиційно вшановує пам'ять одного з апостолів Ісуса Христа — Андрія Первозванного.
В народі цей день також називають "Андрія" або "Андріїв день", Калита.
Святий апостол Андрій був рибалкою, народився у сім'ї Йони з Віфсаїди (Галілея). В Євангелії можна знайти твердження, що він також був молодшим братом апостола Петра. Коли явився Хреститель, святий пророк, Предтеча Ісус Христос, саме Андрій, Іоанн та Петро стали його першими і найближчими учнями.
Свято Андрія — Калита
Хоч апостол Андрій є християнським святим, однак традиції святкування 13 грудня, коли віряни вшановують його пам'ять, мають дохристиянський характер: заклинання, ворожіння на майбутнє. В давні часи цей день носив назву "Калита". Вважалося це свято суто парубоцьким, тому в Андріївську ніч (у ніч проти Андрія) хлопцям дозволяли бешкетувати, робити різні збитки. Дівчата ж збиралися і ворожили на долю.
Згідно з традиціями наших предків, 12 грудня, коли починало сутеніти, хлопці і дівчата збиралися разом в одній хаті, щоб розпочати "Андріївські гуляння". Дівчата готували святкову вечерю з тих продуктів, які самі принесли. Після заходу сонця підходили парубки з цукерками і наливками. Спочатку розповідалися цікаві історії, хлопці та дівчата жартували. Опівночі дівчата залишалися ворожити, а парубки йшли розважатися.
Головна гра вечора називалася "Калита". Саме таку назву носив обрядовий корж, який готувався з білого борошна. Тісто дівчата місили по черзі: від старшої до молодшої. Корж був солодким, з медом, а зверху його обов'язково оздоблювали родзинками або сухими вишнями. Посередині обов'язково була дірка, через яку протягували стрічку. Потім корж високо підвішували посередині хати. Хлопці у стрибку повинні були дістати корж зубами і відкусити шматок.
Біля калити обов'язково стояв вартовий, якого називали "Пан Калитинський" — ним був жартівливлий парубок, який і запрошував інших кусати корж. Кожен учасник повинен був взяти між ноги товсту гілку, імітуючи сидіння верхи на коні. А вартовий в той час повинен був розсмішити хлопця і смикати за один кінець стрічки, щоб не дати відкусити шматок від калити.
